Чи не на цей час ми досягли?
Слова, які я взяв за основу наших роздумів, безпосередньо стосувались до Естер, але певною мірою вони стосуються і нас, тому що й ми досягли незвичайного часу. Часу останнього, коли "зруйнований Закон Божий і прийшов час Господу діяти" (Псал.118:126). Бути свідками визначних подій завершення історії людства - велика перевага, а разом з тим і велика небезпека. Адже ми не тільки спостерігачі, а й безпосередні учасники великих дійств Господа для цього часу. Ми або належимо до тих, які "звіщають чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла" (1Петр.2:9), або протидіємо цій справі. Це може виявлятися в пасивності, в критиці спостерігача, коли необхідна братерська підтримка, в зневазі до всього, чим живе сьогодні Божа церква.
Нещодавно пройшов черговий з'їзд в Українському Уніоні. Ми завжди очікуємо великих перемін від таких форумів Церкви. Чи то перемін в особах, чи у ставленні до Господа і одне одного? Під дією Святого Духа наступають переміни, які влаштовують посвячених членів церкви, але в той самий час дратують номінальних християн. І тому нам необхідно більше молитися. Об'єднані в молитві, будуть також об'єднані в планах і в праці для Господа. Тому, які б не були досконалі плани та програми церковної організації, усе це має сенс лише тоді, коли кожен з нас прикладе особисті зусилля для втілення цих планів у повсякденне життя. Судіть самі, наскільки реальні плани церкви і як вони спрямовані на спасіння людей.
Євангелізація міст-мегаполісів. У зв'язку з цим у Києві створена Місія. Ми розуміємо, що скоро двері благовіщення закриються для великих міст, тому що рівень секуляризованості в таких містах постійно зростає, і настане день, коли наші зусилля принести їм вістку спасіння будуть марні.
Служіння сучасному секуляризованому суспільству. Господь дав Своїй Церкві вістку, і Він відкриває перед нею і методи донесення її суспільству. Церква має величезний потенціал, аби досягнути тих, хто уже не визнає себе атеїстом, але разом з тим ні життям, ні вустами не сповідує Господа.
Служіння молодому поколінню. Ми стверджуємо, що молодь - наше майбутнє. Та, дивлячись на сучасність, складається враження, що у нас його просто немає. Але у християн завтра розпочинається сьогодні. У Церкви є вістка для молодого розчарованого покоління, і не використавши її, ми як Тіло Христове розчаруємо не тільки нашого Спасителя, а й оточуючий нас світ.
Служіння у "вікні 10х40". Це служіння на території, де проживають 3/4 населення земної кулі між 10-ю та 40-ю паралелями. Бог робить чудеса там, але більшого чуда ми повинні очікувати тут, на нашій території, через наших братів і сестер.
В останні дні ворог Правди робить все, щоб звабити Божих дітей. Він знає, що гоніння тільки зміцнюють віру християн, і зовсім інакше почав діяти у сучасний час свободи. Змінюються християнські цінності, й те, що ще вчора було важливим, сьогодні стає предметом скептичних зауважень та прямого глузування. Але це також і час, коли повинна засяяти Істина через тих, кого називають "залишком". Дивлячись на великі завдання останнього часу, Церква АСД прийняла серйозну програму, визначивши пріоритети.
Якість нашого духовного життя. Це означає, що основним пріоритетом у нас є не чисельне зростання, а те, яке у нас практичне християнство і наскільки видимі результати дії Духа Святого.
І нарешті, результатом дії перших двох умов буде те, що "Господь же щодня прикладав спасенних до церкви..."
На території ЄАД це вилилось у конкретну програму, яка повністю відповідає програмам Всесвітньої церкви. Перш за все рік 2003-й - це рік, коли на марш вийде один мільйон місіонерів, з яких 7500 - з нашого Уніону. Однією з ознак того, що ми знаходимося у пробудженому стані, буде життя, яким жив Ісус. Він прийшов знайти та спасти тих, хто близький до смерті. Чи маю я сьогодні ті ж переживання? Чи готовий я присвятити свій час, свої таланти та матеріальні можливості справі спасіння людей? Чи не продовжую я очікувати, втрачаючи дорогий час і можливості, що хтось інший зробить за мене цю роботу? Ось справжній стан тих, хто очікує. Ісус Христос, залишаючи Землю, дав нам конкретний план роботи, який апостол Павло визначив наступними словами: "Якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитись,- це мій обов'язок" (1Кор.9:16). Це природний стан народжених згори (Йоан.3:1-8). Усвідомлюючи своє покликання, Всесвітня Церква визначила 2004 рік Роком великого євангелізму, коли велике поле цього світу буде засіяне одним мільярдом насіння. Що являє собою це насіння? Це спеціальні буклети з вісткою надії від церкви, які нам потрібно принести до кожної родини. А це означає, що приблизно чотири з половиною мільярди людей будуть охоплені благою вісткою. Чи не Боже це провидіння, направлене на завершення роботи в цьому світі?! Що ж стосується України, то таких буклетів ми маємо рознести біля восьми з половиною мільйонів! У нашому дивізіоні ця програма розпочнеться на один місяць раніше - у грудні поточного року і завершиться фактично в березні 2005-го великою супутниковою програмою Марка Фінлі в Києві. Потім у нас ще буде час, щоб працювати з тими, хто прийде через програму М.Фінлі і завершити її ще одним хрещенням. Ця євангельська програма не буде центром - вона буде жнивами, духовними жнивами особистого служіння членів Церкви протягом року. Це програма не тільки для світу - це іспити і для нас самих: чи пережили ми момент зустрічі з Тим, Хто наповнив наше життя змістом і святою любов'ю? Як під час вечері Господньої омитому потрібно тільки ноги помити, так і народженому від Духа Святого - пробудитися від летаргічного сну останнього часу. Апостол Павел закликає нас: "Сплячий вставай" (Єфес.5:13-17), щоб розумно и найкращим чином використати час. Господь через пророка Ісаю говорить: "Що іще зроблю для Мого виноградника" (Ісаї 5:4). Ці слова вражають щирістю та переживанням за Божу сім'ю. Якщо ці слова були правильні за вісім століть до Різдва Христового, то наскільки вони є важливими тепер, напередодні Другого приходу Ісуса в цей світ.
І, звичайно, важливим є питання, яке стало основою наших роздумів: чи не на цей час ми досягнули достоїнства царських синів та дочок? Яким буде наш відгук на Його жертву, принесену в незрівнянній та неосягненній любові, - залежить від нас. Відомо лише одне: ті, що розділяють Його страждання і біль і сповнені тієї ж любові, не зможуть бути байдужими до тих, хто гине, хто страждає в цьому гріховному світі. Ми можемо промовчати, втішаючи себе думкою, що належимо до правдивої церкви і знаходимося в безпеці. Але ми не повинні випустити зі свого поля зору слова, які сказав Мардохей про неправдиву безпеку. Вона носить зовсім іншу назву - безпечність. Вона знищила мільйони людей під час потопу, а також протягом земної історії. Говорячи про наш час, подібний до часу перед потопом, Господь нагадує нам, що ми можемо належати тільки до однієї з двох груп людей. І особливо визначальними будуть у цей час не просто дії, а мотиви.
Чи не на цей час?.. Нехай нашою молитвою будуть слова: "На цей час, Господи, допоможи мені діяти так як це робив би Ти, серцем, наповненим любов'ю і бажанням спасати тих, "що взяті на заколення". Допоможи мені в пості і молитві досягнути перемоги, як це зробила Естер, і засвідчити усьому світу, що є Господь, Який спасає".
В.А.Крупський, президент УУК
